Главная › Новости

§ 3. Окремі види цінних паперів - Цивільне право України. Загальна частина - - Електронна бібліотека

Опубликовано: 25.10.2018

Окремі види цінних паперів, які випускаються в Україні, визначаються у Розділі 2 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок». Варто зазначити, що вказаний розділ містить не виключний перелік цінних паперів, що можуть обертатись на українському ринку. Зокрема, відповідно до ст. 15 вказаного закону особливості емісії (видачі), обігу та обліку заставних іпо­течних облігацій, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих цінних паперів визначаються законодавством.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 195 ЦК України види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом. Таким чи­ном, можна стверджувати, що в Україні в обігу можуть знаходи­тись цінні папери:

а) передбачені Законом України «Про цінні папери і фондо­вий ринок»;

б) щодо яких міститься відсилання у вказаному законі до спе­ціального законодавства;

в)  цінні папери, що не охоплюються пп. а і б, порядок порядок розміщення і обігу яких визначений законом.

Одним із найпоширеніших видів цінних паперів є акція -іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання ство­рення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Кожна особа, яка придбала акції, стає акціонером того акціо­нерного товариства, що їх випустило. Акціонер має право брати участь в управлінні акціонерним товариством, яке реалізуєть­ся через взяття участі у вищому органі товариства - загальних зборах, а також шляхом ознайомлення із документацією акціо­нерного товариства у порядку, визначеному законодавством та статутом товариства. Голосування на загальних зборах здійс­нюється за принципом: одна акція - один голос.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» акціонерне товариство розміщує тільки імен­ні акції. Вказана норма є новелою, раніше чинне законодавство допускало випуск акцій на пред´явника та іменних.

Акції можуть бути привілейованими та простими. Привілей­овані акції, у порівнянні із простими, дають переважне право на одержання дивідендів, що зазвичай виражається у фіксованому дивіденді, який не залежить від прибутку товариства, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товарист­ва в разі його ліквідації. Однак власники привілейованих акцій, на відміну від власників простих акцій, мають право на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, перед­бачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товарис­тва не може перевищувати 25 відсотків.

Наступним видом цінних паперів є облігації. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» облі­гація є цінним папером, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов´язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход.

Облігації розміщуються у документарній або бездокументар-ній формі, можуть бути іменними і на пред´явника, а також від­сотковими, цільовими та дисконтними.

Відсоткові облігації передбачають зобов´язання повернути запозичені кошти і сплатити дохід у вигляді відсотків. Вико­нання зобов´язань за цільовими облігаціями дозволяється то­варами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій. Дисконтні облігації роз­міщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різ­ниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і стано­вить доход (дисконт) за облігацією.

До сертифіката відсоткової облігації на пред´явника додаєть­ся купон (купонний лист). У купоні (купонному листі) зазна­чаються серія та номер сертифіката облігації, за якою випла­чуються відсотки, найменування і місцезнаходження емітента, строки виплати відсотків. На кожному купоні (купонному листі) зазначається його порядковий номер.

В залежності від особи емітента Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» розрізняє облігації підприємств (ст. 8), облігації місцевих позик (ст. 9) і державні облігації (ст. 10).

Казначейське зобов´язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах се­ред фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов´язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов´язань України.

Емітентом казначейських зобов´язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Випускаються такі види казначейських зобов´язань України:

1)    довгострокові - понад п´ять років;

2)    середньострокові - від одного до п´яти років;

3)    короткострокові - до одного року.

Казначейські зобов´язання України розміщуються у доку­ментарній або бездокументарній формі і можуть бути іменними або на пред´явника. Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов´язаннями України визначаються умо­вами їх розміщення.

Ощадним (депозитним) сертифікатом є цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вклад­ника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встанов­леного строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифі­катом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред´явника. Причому іменні ощадні (депозитні) сертифі­кати розміщуються виключно у бездокументарній формі, а на пред´явника - у документарній.

Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами випла­чується під час пред´явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати. У разі дострокового пред´явлення ощадного (де­позитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сер­тифіката не передбачено інший розмір відсотків.

За своєю природою інвестиційні сертифікати є цінними па­перами, які випускаються для накопичення коштів з метою по­дальшого їх інвестування і отримання прибутку від такої діяль­ності. При чому передбачається, що прибуток отримуватимуть як власники сертифікатів, так і їх емітенти.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» інвестиційним сертифікатом є цінний па­пір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Порядок розміщення та обігу інвестиційних сертифікатів виз­начається законодавством України. Одним із основних норматив­них актів, який регулює відносини, пов´язані з обігом інвести­ційних сертифікатів, є Закон України «Про інститути спільного інвестування ».

Векселем визнається цінний папір, що засвідчує безумовне гро­шове зобов´язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються два види векселів: простий і переказний. Платником за простим век­селем є векселедавець, а за переказним третя особа - платник. На практиці, зазвичай, платниками за переказним векселем є банки, у яких відкриті рахунки векселедавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Ук­раїні» основними законодавчими актами України про обіг век­селів є вказаний Закон, Женевська конвенція 1930 p., якою за­проваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та Женевська конвенція 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні та прості векселі, Женев­ська конвенція 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних і простих векселів, закони, відповідно до яких Україна приєдна­лась до вказаних конвенцій, Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» та інші, прийняті згідно з ними законодавчі акти України.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» простий вексель містить такі рекві­зити: 1) найменування - «вексель»; 2) просту і нічим не обумо­влену обіцянку сплатити визначену суму; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен здійснюватися платіж; 5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; 6) дату і місце складання векселя; 7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель містить такі ж самі реквізити, які пере­дбачені для простого векселя, з тією різницею, що замість про­стої і нічим не обумовленої обіцянки сплатити визначену суму зазначається проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму, а також найменування того, хто повинен платити.

Однією з особливостей векселів є те, що кожний індосант, тоб­то особа, яка передала вексель, автоматично стає зобов´язаною особою за векселем і відповідає перед новим держателем не тіль­ки за дійсність права, що закріплене у векселі, але й за його здій­снення. Тобто держатель векселя за загальним правилом може звернутися для задоволення свого права, яке закріплене у век­селі не тільки до векселедавця, а також до будь-кого із поперед­ніх держателів векселя.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизаційні па­пери» приватизаційними паперами є особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних під­приємств, державного житлового фонду, земельного фонду. При чому приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Влас­никами приватизаційних цінних паперів можуть бути лише гро­мадяни України.

Заставною є борговий цінний папір, який засвідчує безумов­не право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов´язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов´язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки (ст. 20 Закону України «Про іпотеку»).

Заставна відноситься до ордерних цінних паперів і на неї по­ширюються ознаки, притаманні таким паперам. Зокрема, пере­дача заставної відбувається шляхом вчинення індосаменту.

Заставна підлягає державній реєстрації у встановленому за­коном порядку разом з державною реєстрацією обтяження від­повідного нерухомого майна іпотекою. Після реєстрації випуску заставної її оригінал передається іпотекодержателю.

Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На всіх оригі­нальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про оформлення заставної.

Порядок випуску і обігу заставних визначається Законом Ук­раїни «Про іпотеку» та іншими нормативними актами.

Одними із нових видів цінних паперів на ринку України є іпотечні сертифікати. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону Украї­ни «Про іпотечне кредитування, операції з іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Іпотечним сертифікатом є особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотека­ми. Випуск іпотечних сертифікатів спрямований для врегулю­вання відносин з іпотечним кредитуванням.

Крім того цінним папером визнається коносамент. Коноса­ментом є цінний папір, який посвідчує право його держателя на одержання від морського перевізника вантажу після завершен­ня перевезення. Одержати вказаний вантаж можна лише у разі пред´явлення перевізнику коносамента. Основним нормативним актом, який визначає умови випуску та застосування коноса­менту, є Кодекс торговельного мореплавства України. Реквізити коносаменту визначені у ст. 138 вказаного Кодексу.

Відповідно до Інструкції, затвердженої Постановою Правлін­ня Національного банку України від 29 березня 2001 р. «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», розрахунковим чеком є розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок про сплату чекодержателю зазначеної в чеці суми коштів.

Інші види цінних паперів можуть випускатись в Україні від­повідно до чинного законодавства.