Главная › Новости

Аналіз розвитку страхування життя в Україні

Опубликовано: 22.10.2018

Муштат Н.Г.

Сьогодні в Україні страхування життя складає найменшу частину ринку страхових послуг – 0,5% від загального обсягу страхових платежів, хоча в країнах з розвинутою економікою воно досягає 50-60%. У чому причина такої ситуації? Чи назавжди загублений інтерес у населення до цього виду страхування? Анкетування проводилося методом випадкового вибірки і як показало опитування, страхування життя вважають необхідним 32% респондентів, 38% – вважають, що страхування життя скоріше корисне, ніж непотрібне, не змогли відповісти – 23%, і всього 8% респондентів упевнені в безперспективності цього виду послуг. На питання, чи знаєте ви, що таке страхування життя, ствердно відповіли 33% опитаних. Узагалі знайомі зі страхуванням життя – 50%, а знають про нього – 13% респондентів. Ті, хто вважають страхування життя необхідним і корисним, а це 70% опитаних, здебільшого з ним знайомі. Радує і той факт, що про страхування життя нічого не знають лише 4% респондентів.

Більшість людей розуміє, що страхування життя передбачає організацію страхового захисту у вигляді фіксованих разових чи періодичних виплат, страхових внесків по дожиттю до визначеного терміну; страхових виплат при втраті працездатності, настанні інвалідності або смерті на додаток до соціального державного забезпечення. Але потрібно відзначити, що 27% опитаних узагалі не отримують ніякої інформації про страхування життя. Що ж стосується інших респондентів, то рівень їх інформованості в 30% опитаних залежить від страхового агента й в 43% опитаних – від засобів масової інформації (телебачення, радіо, газет).

Зараз страховики пропонують різні програми страхування, тому респондентам було задане питання: "Які програми страхування життя зацікавили б Вас і Вашу родину?" На це питання можна було дати кілька варіантів відповідей. Різновиди страхування життя, що зацікавили респондентів, зазначені на рисунку 1.

 Рис. 1 Види страхування, що цікавлять громадян

Більшість опитаних 33% вважають найбільш важливим критерієм надійності договору страхування життя гарантії банку. Далі перевагу віддають гарантіям з боку іноземного перестрахувальника (28%) і стабільній роботі самої страхової компанії 25%. 17% респондентів довірили б свої гроші державній страхової компанії, а 5% респондентів обрали б страхову компанію в залежності від її місця в рейтингу. В основному респонденти вибирали один варіант відповіді, а з комбінації варіантів найбільш повторюваним було "стабільна робота страхової компанії" плюс "гарантія банку" (рис. 2.).

Ще один дуже цікавий факт, отриманий за результатами соціологічного опитування. Незважаючи на те, що в анкеті ніде не згадувалося про те, що страхування життя – це довгостроковий вид страхування, респонденти інтуїтивно відчули, що період дії договору повинний бути тривалим. Очікувалося, що найбільше часто буде зустрічатися відповідь один рік, але частина респондентів 32% віддали перевагу безстроковому варіанту страхового полісу, а недовіра до страхування дала свій результат: 41% респондентів бажає укласти договір на невеликий термін – від одного до трьох років.

Рис. 2. Критерії надійності договору страхування життя

Найважливіший результат, отриманий у ході цього соціологічного дослідження, це в цілому позитивний інтерес населення до страхування життя, а також той факт, що платоспроможні громадяни і підприємства є потенційними страхувальниками.

Література:

1.Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг // www.dfp.gov.ua

2. Ярошенко С.Л. Проблеми становлення та розвитку страхового ринку життя в Україні: Економічні проблеми розвитку галузей та видів економічної діяльності / С.Л.Ярошенко, Л.В.Куделя// Формування ринкових відносин в Україні. – № 4. –2008. – (83). − С. 86-93.

Страхування життя в усьому світі – один з найбільш ефективних інструментів вирішення соціальних проблем. У багатьох країнах уже давно склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту населення: державне соціальне забезпечення, групове страхування співробітників підприємств, індивідуальне страхування. Страхові виплати по договорах страхування життя і пенсійного страхування в багатьох країнах світу складають основну частину валового доходу населення пенсійного віку. На частку довгострокових видів страхування в західних країнах припадає 35-78% загального обсягу страхових внесків. В Україні ж цей показник за підсумками 2001 року склав 0,52%. Крім вирішення соціальних проблем, довгострокове страхування життя є могутнім джерелом інвестицій в економіку, оскільки воно дозволяє акумулювати значні фінансові ресурси населення, що, на відміну від банківських ресурсів, носять довгостроковий характер. У європейських країнах частка страхових платежів по довгостроковому страхуванню життя досягає 6-10 відсотків ВВП. Щорічно питома частка страхових платежів і кількість укладених договорів зі страхування життя в загальній структурі страхових платежів на ринку страхування в Україні зменшується. Починаючи з 1995 року стрімко падає абсолютна величина страхових платежів по страхуванню життя. У порівнянні з 1994 роком цей показник зменшився на 389%, страхові виплати на 916%, сформовані страхові резерви на 157%, середній розмір страхового платежу на одного громадянина України на 369%. Загальна кількість договорів страхування життя зменшилася на 462% [18].

Стан ринку страхування життя в Україні практики оцінюють як депресивну стагнацію. Страхування життя має на українському ринку страхових послуг найменшу частку — 0,66%, а в розвинених країнах — 30 — 40%. У Німеччині на страхування життя населення щороку скеровує 2,7% ВВП, у Франції — 5,9%, а в Україні — лише 0,006%. Статистика також свідчить, що за страхуванням життя Україна посідає місце в дев’ятому десятку країн після Зімбабве й Кенії (20—25 коп. страхових платежів на душу населення). Тож потенціал для зростання солідний.

1990 року в структурі страхових платежів Держстраху СРСР на надходження від народного господарства припадало 37,1% загального обсягу, від населення — 62,9%. При цьому в складі надходжень життя. Такі договори мала переважна більшість працездатного населення Союзу (68,3%), а в Україні страхували своє життя 71,4% населення. 1995 р. Україна створила «дику» методику формування резервів щодо страхування життя, яка відбила в страхувачів будь-яке бажання займатися цим видом діяльності, а в страхувальників — і найменше бажання укладати договори з так званого змішаного страхування життя. Адже було встановлено норму, що виключила з переліку умов страхування таку страхову подію, як тимчасова чи постійна втрата працездатності внаслідок нещасного випадку.

Утім, і нині чинна методика далека від ідеальної. Приміром, договорами страхування заборонено передбачати можливості часткових страхових виплат до закінчення терміну їх дії чи до моменту страхового випадку, що загалом суперечить світовій практиці страхування.

Соціологічні дослідження Ліги страхових організацій України свідчать, що наші клієнти віддають перевагу страхуванню у вітчизняних компаніях. У майбутньому західний і вітчизняний досвід страхування життя може знадобитися при запровадженні обов’язкового недержавного пенсійного страхування, обов’язкового державного соціального медичного страхування. Українські страхувачі вже мають солідний практичний доробок, достатні страхові резерви, надійних перестрахувачів в особі провідних компаній світу.

І все-таки, як свідчить статистика, домінують на ринку страхування життя України страхові компанії, які є представниками іноземних страхувачів або інвесторів («ЕККО», «Граве-Україна», «Юпітер» тощо). Можна констатувати, що експансія зарубіжних страхових компаній на український ринок уже розпочалася. За словами окремих експертів, страхування життя в Україні дуже привабливе для закордонних страхових компаній. Адже вони не мають жодних проблем зі створенням і реєстрацією в Україні національних страхових компаній, а по суті — товариств зі стовідсотково іноземним капіталом. Мало того, законодавство країни не передбачає ніяких обмежень для переказування за кордон каналами перестрахування премій, зібраних за договорами страхування життя. Зате перед вітчизняними страхувачами рідна держава спорудила нездоланні законодавчо-нормативні бар’єри, а для громадян не створила сприятливих механізмів соціального самозахисту.

Залишити коментар

Ви повинні ввійти , щоб залишити коментар.