Чи мали податківці право проводити камеральні перевірки під час мораторію 2015 – 2016 років?
Опубликовано: 10.01.2019
Податківці провели камеральну перевірку щодо своєчасності сплати орендної плати юридичними особами протягом 2013 – 2016 років. За результатами перевірки було встановлено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань і нараховано штраф.
Зверніть увагу на те, що перевірку було проведено в період дії мораторію на проведення заходів контролю відповідно до Закону № 71 . Тому підприємство звернулося до суду з позовом визнати протиправними дії податківців щодо проведення такої перевірки, визнати протиправними та скасувати ППР за її наслідками.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, посилаючись на відсутність правових підстав для проведення контролюючим органом перевірки. Вони виходили з того, що зі змісту п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 71 убачається обмеження щодо проведення всіх видів податкових перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств , установ та організацій, фізичних осіб – підприємців, обсяг доходів яких не перевищує 20 млн грн за попередній рік.
Оскільки підприємство потрапляло під дію мораторію, суди дійшли висновків, що ДПІ не мала правових підстав для проведення спірної камеральної перевірки та прийняття ППР за її результатами.
ДПІ не погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і звернулася до ВС, який відкрив касаційне провадження.
ВС частково задовольнив позов ДПІ й направив справу на повторний розгляд. Тож з'ясуймо, чим керувався судовий орган.
На думку Суду, особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності.
Суд дійшов висновку, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, за допомогою якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування й відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.
Відповідно до Закону № 71 протягом 2015 року діяв мораторій на проведення перевірок підприємств з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік. Перевірки можуть проводитися лише з дозволу Кабміну, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або відповідно до вимог КПК .
Зважаючи на наведене вище, ВС/КАС уважає, що запроваджені Законом № 71 обмеження не стосуються камеральних перевірок.
Тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності проведення відповідачем спірної камеральної перевірки й визнання протиправними прийнятих ППР є передчасними.
Крім того, ВС/КАС наголосив, що суд також має враховувати мету та завдання запровадження мораторію на здійснення податкових перевірок.
Проаналізувавши пояснювальну записку до Закону № 71 , ВС/КАС дійшов висновку, що саме з метою зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання з річним оборотом до 20 млн грн, а також із метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків.
Водночас проведення камеральних перевірок через їх спрощену процедуру, яка не потребувала від платників податків будь-яких витрат часу й ресурсів, не створювало для платників будь-якого додаткового адміністративного навантаження, не заважало нормальному перебігу їх господарської діяльності.
Тому Верховний Суд указав судам попередніх інстанцій на те, що під час вирішення цього спору слід було дослідити, чи свідчило телеологічне (тобто таке, що враховує мету впровадження відповідного правового регулювання) тлумачення норм Закону разом із системним правовим тлумаченням норм цього Закону та ПКУ на користь висновку про те, що запроваджені Законом № 71 обмеження стосувалися камеральних перевірок.
Отже, ВС коментованою постановою скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які було прийнято на користь платника податків. Підставою для скасування й відправлення справи на повторний розгляд стало порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.