Главная › Новости

Валютні операції в бюджетній установі: показуємо в обліку

Опубликовано: 09.01.2019

Валютні операції в бухобліку майже нічим не відрізняються від операцій, здійснюваних у національній валюті. Проте є деякі нюанси, притаманні лише валюті. До них можна зарахувати, зокрема, придбання, перерахунок у нацвалюту на дату госпоперації чи балансу, відображення курсових різниць тощо. Саме на цих операціях і пропонуємо зупинитися докладніше.

Отже, для початку з'ясуймо, яких заходів потрібно вжити бюджетній установі, щоб придбати валюту.

A must see video

Купівля валюти

Нагадаємо: головними нормативними навігаторами для бюджетної установи під час купівлі валюти є Декрет № 15-93 , Інструкція № 492 , Положення № 281 , Порядок № 1407 і Порядок № 938 .

Придбання іноземної валюти розпорядником бюджетних коштів відбувається не лише за участю уповноваженого банку, а й Казначейства.

Відповідно до п. 3 гл. 4 розд. II Положення № 281 Казначейство має право купувати іноземну валюту для здійснення розпорядниками бюджетних коштів, переведеними на казначейське обслуговування, видатків, пов'язаних із міжнародною діяльністю, згідно з бюджетними призначеннями, передбаченими в Державному бюджеті України на відповідний рік, на підставі таких документів:

• заяви про купівлю іноземної валюти;

• заяви розпорядника бюджетних коштів із визначенням рахунка, на який потрібно перерахувати кошти в іноземній валюті;

• витягу з розпису Державного бюджету України на відповідний рік;

• копії затвердженого кошторису розпорядника бюджетних коштів;

• платіжного доручення в електронній формі від Казначейства на перерахування коштів у гривнях для купівлі іноземної валюти з обов'язковим зазначенням у призначенні платежу коду бюджетної класифікації видатків і з приміткою "для купівлі іноземної валюти".

Водночас бюджетним установам для поповнення власних валютних рахунків потрібно вжити цілу низку підготовчих заходів.

Умовно цей процес можна поділити на певні етапи. Тож і розгляньмо їх.

Етап 1. Підготовка пакета документів на придбання валюти

Зорієнтуватися в питанні підготовки необхідних для придбання валюти документів допоможе, зокрема, розд. XIII Порядку № 1407 (щодо держбюджетних коштів) або розд. 11 Порядку № 938 (щодо коштів місцевого бюджету).

Для прикладу пропонуємо розглянути порядок формування пакета документів для придбання валюти за рахунок коштів держбюджету.

Отже, залежно від того, чи достатньо коштів на валютному рахунку Казначейства, і залишків відкритих асигнувань на відповідних рахунках бюджетна установа готує такі документи (див. табл. 1).

Таблиця 1

Валютних коштів на рахунках Казначейства:
достатньо	недостатньо
Бюджетна установа подає до Казначейства:
заявку-доручення на здійснення видатків в іноземній валюті за формою згідно з додатком 40 до Порядку № 1407	заявку-доручення на забезпечення іноземною валютою за формою згідно з додатком 24 до Порядку № 1407
підтвердні документи (договори, укладені з нерезидентами; акти приймання-передання, запрошення, квитки, рахунки, розрахунок витрат на відрядження тощо)
реєстри бюджетних зобов'язань і бюджетних фінансових зобов'язань
платіжне доручення на перерахування з реєстраційного рахунка гривневого еквівалента перерахованих коштів в іноземній валюті	платіжне доручення на перерахування коштів із відповідних рахунків у національній валюті для закупівлі іноземної валюти на МВРУ
розрахунок іноземної валюти в еквіваленті до національної валюти*

Отримавши від бюджетної установи всі необхідні документи, Казначейство, виходячи з наявних коштів на його валютному рахунку, ухвалює рішення про переказ коштів із валютного рахунка на рахунок установи, відкритий в установі банку.

Після ухвалення відповідного рішення Казначейство готує платіжний документ на переказ коштів в іноземній валюті з рахунка Казначейства на валютний рахунок бюджетної установи, зазначений в заявці-дорученні. При цьому гривневий еквівалент перерахованої валюти того самого дня на підставі наданих реєстрів бюджетних зобов'язань і бюджетних фінансових зобов'язань та платіжного доручення перераховують (списують) з реєстраційного рахунка бюджетної установи.

Етап 2. Переказ коштів з реєстраційного рахунка установи

На цьому етапі Казначейство здійснює переказ коштів у нацвалюті вповноваженому банку з реєстраційного рахунка, відкритого на ім'я бюджетної установи в Казначействі, для придбання валюти та сплати відповідної комісійної винагороди.

Своєю чергою, кошти з реєстраційного рахунка банк зараховує на окремий аналітичний рахунок балансового рахунка 2900 "Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку".

Із цього рахунка кошти може бути перераховано для купівлі іноземної валюти не раніше за наступний операційний день із дня зарахування гривень на цей рахунок.

Уповноважений банк переказує на рахунок 2900 такий обсяг коштів у гривнях, який є достатнім для здійснення операцій із купівлі зазначеного в заяві обсягу іноземної валюти, перерахованого за курсом гривні до іноземної валюти в день зарахування коштів у гривнях на рахунок 2900, але не нижче ніж офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Нацбанком на цей день ( пп. 11 п. 6 Постанови № 410 ).

Оскільки курс інвалюти в день здійснення операції з її купівлі може змінитися, уповноваженому банку в такому разі дозволено додатково зарахувати кошти в гривнях на рахунок 2900 в сумі, якої не вистачає для виконання заяви клієнта про купівлю іноземної валюти.

Якщо ж установа не має можливості переказати додаткову суму гривень на придбання валюти та клієнт згоден на придбання меншої суми іноземної валюти, то банк здійснює купівлю іноземної валюти на суму, меншу від зазначеної в заяві про купівлю іноземної валюти.

Етап 3. Зарахування валюти на рахунок у банку, відкритий на ім'я установи

На цьому етапі придбану валюту банк зараховує на валютний рахунок установи.

Вартість валюти, для зарахування її на баланс, установа відображає в нацвалюті шляхом перерахунку суми іноземної валюти із застосуванням валютного курсу, що діяв на початок дня дати такого зарахування ( п. 1 розд. II НП(С)БОдс 130 ).

Після того як валюта потрапила на рахунок установи, потрібно пильно стежити за строком її перебування на цьому рахунку, адже є часові обмеження перебування такої валюти на рахунках.

Зокрема, згідно з п. 3 розд. III Положення № 281 установа зобов'язана використати придбану через уповноважений банк іноземну валюту не пізніше ніж за 10 робочих днів після дня її зарахування на поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

На цьому ж етапі установа відображає в обліку не лише вартість валюти, що надійшла, а й вартість послуг банку з придбання інвалюти.

Далі розгляньмо деякі нюанси здійснення госпоперацій, виражених у валюті.

Валюта на дату балансу

Датою балансу є дата, на яку складено баланс бюджетної установи, а точніше – кінець останнього дня звітного періоду.

Відповідно до п. 3 розд. ІІ НП(С)БОдс 130 на кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображають із використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу ;

б) немонетарні статті , відображені за історичною собівартістю та зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображають за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції ;

в) немонетарні статті , що пов'язані з операціями в іноземній валюті та які відображають за справедливою вартістю (отримані безоплатно), у валюту звітності перераховують за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості .

Валютні аванси

Суму авансу у валюті, надану іншим особам для придбання необоротних активів або запасів, отримання робіт і послуг, під час зарахування до вартості цих активів (робіт, послуг) потрібно перерахувати у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу .

Суму авансу в іноземній валюті, одержану від інших осіб за розрахунками з надання послуг (виконання робіт), постачання немонетарних активів, під час зарахування до складу доходу звітного періоду потрібно перерахувати у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу та на кінець дня звітної дати .

А ось у разі сплати/отримання авансів у валюті частинами та відповідного отримання/постачання активів частинами в обліку належить визнати суми із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності здійснення/отримання авансових платежів ( п. 2 розд. ІІ НП(С)БОдс 130 ).

Валюта у відрядженні

Валютні витрати відрядженого працівника (згідно із затвердженим звітом про використання коштів ) у сумі виданого авансу перераховують у нацвалюту за валютним курсом на початок дня дати отримання авансу .

У разі перевитрат під час відрядження, тобто витрат, які згідно із затвердженим звітом про використання коштів перевищують суму виданого авансу, їх перераховують у гривні за валютним курсом на початок дня дати затвердження звіту про використання коштів ( п. 2 розд. ІІ НП(С)БОдс 130 ).

Курсові різниці

Щодо курсових різниць за монетарними статтями – їх визначають двічі: перший раз – на дату здійснення господарської операції , а другий – на дату балансу (на звітну дату) ( п. 4 розд. ІІ НП(С)БОдс 130 ).

У першому випадку перераховують усі відповідні монетарні статті із застосуванням валютного курсу на кінець дня дати госпоперації .

У другому – для визначення курсових різниць на дату балансу (звітну дату) – застосовують валютний курс на кінець дня звітної дати .

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та монетарних статей відображають у складі інших доходів (витрат).

Насамкінець розглянемо типові проведення, пов'язані з основними інвалютними розрахунками під час звичайної діяльності установи. Для зручності наведемо їх у табличному форматі (див. табл. 2).

Таблиця 2

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція субрахунків
Дебет	Кредит
1	Видача під звіт іноземної валюти	2116	2212
2	Прийняття та затвердження звіту про використаний аванс в іноземній валюті	8411	2116
3	Повернення підзвітною особою залишку авансу в іноземній валюті в касу	2212	2116
4	Відшкодування перевитрат (витрат понад виданий аванс)	2116	2212
5	Переказ коштів установі банку для придбання іноземної валюти	2117	2311
6	Проведення розрахунків з установою банку з придбання іноземної валюти:
– зараховано іноземну валюту	2311	2117
– списано вартість послуги за придбання валюти	8013, 8113, 8411	2117
7	Установа банку повернула невикористаний залишок коштів, переказаних для придбання іноземної валюти	2311	2117
8	Нарахування курсової різниці на кошти на валютному рахунку (у касі):
– у разі збільшення курсу	2212, 2311	7411
– у разі зменшення курсу	8411	2212, 2311
9	Переоцінка зобов'язань, узятих в іноземній валюті:	8411	6211
– у разі збільшення курсу	6211	7411
– у разі зменшення курсу
10	Отримання спонсорських, благодійних внесків та іншої гуманітарної допомоги	2212, 2311, 2313	7511, 7523
11	Витрачання спонсорських і благодійних внесків	2117, 6415, 6211, 2113	2212, 2311, 2313
12	Переказ сум постачальникам згідно з пред'явленими рахунками за матеріальні цінності й отримані послуги тощо:
– шляхом попередньої оплати у випадках, передбачених законодавством	2113, 2117	2311, 2313
– після надходження матеріальних цінностей, отримання послуг	6211, 6415	2311, 2313
13	Надходження коштів від реалізації робіт, послуг, виробів і продукції	2311,2313	2111, 6212
14	Надходження сум у касу, на поточні, реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки на погашення нестач, завданих збитків тощо	2212, 2311, 2313	2115

Також на цю тему пропонуємо такі матеріали:

"Валюта в неприбутківця: нюанси відображення курсових різниць і заповнення звітності" ;

"Закордонні добові: як розраховувати й виплачувати" ;

"Облік благодійних внесків у грошовій формі в бюджетних установах" .