Поиск по сайту
Новости

Главная Новости

Як Європа зустрічає наших ...

Опубликовано: 06.11.2018

видео Як Європа зустрічає наших ...

Потепління та дощі: якої погоди очікувати наступного тижня
У селі Вовче Турківського району Львівщини Василь Вовчанський (праворуч) на своєму подвір’ї вигулює батьківського коня. Біля чоловіка — однофамілець, з яким він був на заробітках (фото: Христина ШЕВЧУК-СТАРЕЦЬКА )

”Ніяк від того жаху відійти не міг, два тижні в холодному поту прокидався”, — каже 28-річний Василь Вовчанський із села Вовче Турківського району Львівської області. За відсутність транзитної візи його із дев’ятьма жителями Львівщини на півтори доби затримали німецькі поліцаї.



Василь живе із батьками, молодшими братом та сестрою в дерев’яній хаті, збудованій 1925 року. До поїздки за кордон працював лісником.

— Їхав у Іспанію, щоб заробити братові на операцію — в Івана кіста на печінці. Оперувати треба два-три рази, — каже Вовчанський. — Працював лише три місяці, щоб устигнути гроші привезти. А тепер не знаю, як бути — німці усе зароблене забрали.


На Херсонщині можна відвідати єдиний безлюдний острів у Європі

Окрім Василя, із села Вовче на заробітки поїхали іще двоє людей — 27-річна Ольга (прізвища жінка називати не хоче) і 32-річний Василь Вовчанський, однофамілець і тезка Василя. На іспанських плантаціях біля міста Кампос де Лепе односельці збирали полуницю й апельсини. Заробляли 30–40 євро на день.

На роботу турківчан улаштувала львівська фірма ”Львів-Інтуртранс”. Вона співпрацює з іспанською сільськогосподарською асоціацією ”Фрешуельва”. За договором між компаніями, українська сторона мала підшукати робітників і організувати їх поїздки до Іспанії.

Копію угоди ”Львів-Інтуртранс” подала в іспанське посольство в Києві. У документі зазначила, що в Україну робітники повертатимуться автобусами. Українці писали це й у візових анкетах. Та посольство видало національну робочу візу, яка дає право перебувати та працювати лише на території Іспанії. Із такою візою заробітчани могли повертатися додому літаком. Для поїздки наземним транспортом вони мали б звернутися до посольства Франції (першої країни по дорозі додому. — ”ГПУ”) із проханням видати транзитну візу через шенгенську територію.

— У посольстві не попередили, що українці можуть мати проблеми,— каже менеджер ”Львів-Інтуртрансу” Сергій Рябовол. — Коли я спитав працівників посольства, чому видано саме таку візу, мені відповіли: ”А хто краще розуміється на візах — ви чи ми?”.

Дорогою додому вночі 26 травня 2008 р автобус заробітчан Мадрид–Вроцлав за кілька кілометрів від німецько-польського кордону зупинили німецькі поліцейські.

— Перевірили документи. Наказали вийти, посадили в буси й повезли до відділка, — розповідає Василь. — Ми подумали, що то помилка, розберуться й відпустять.

Під час обшуку в українців вилучили коштовності, гроші, викинули продукти.

— Без пред’явлення звинувачень наказали по одному заходити на особистий огляд, — продовжує. — Роздягли догола. Рилися в сумках, гаманцях, із моїх черевиків зняли навіть шнурівки. Кричали щось німецькою мовою.

— Мене оглядали дві жінки, — додає Ольга. — Від білизни відривали гігієнічні прокладки, одній жінці порвали ліфчик. А іншу вдарили по голові пластиковою пляшкою, щоб не огризалася. Мені було до сліз образливо.

Чоловіків у наручниках повезли до в’язниці, жінок — до табору для біженців.

— Ми не могли ні помитися, ні змінити одяг, — згадує Василь. — У мене від поту на ногах потріскала шкіра.

Прийшов російськомовний перекладач. Пояснив, що українців затримано за в’їзд і перебування на території Німеччини без дозволу. Повідомив, що з них стягується по 1000 євро в рахунок оплати депортації та ще 500 євро — на штраф і послуги прокурора, який розглядатиме їхні справи.

— Дали підписати якісь документи німецькою мовою, — каже Вовчанський. — Перекладач швидко їх прочитав, ми так і не зрозуміли, про що ішлося. Копії обіцяли надати в аеропорту в Україні, але ми їх не отримали.

— Я хотіла подзвонити в посольство України, — каже Ольга. — Німці відповіли: ”Ми щойно туди дзвонили, там не беруть слухавки”.

Наступного дня українців повезли до суду. засідання пройшло швидко, документи німецькою мовою були вже готові. Перекладач пояснив заробітчанам, що їх депортують в Україну, та сказав ставити підпис.

Увечері 27 травня українців депортували. На борту літака віддали вилучені речі та решту зароблених грошей.

— У мене залишилося всього 400 євро, — зітхає Василь.

В Україні заробітчани дізналися, що їм заборонений в’їзд до Німеччини на невизначений термін.

Місяць тому всі десятеро написали заяви з проханням захистити їхні права у Міністерство закордонних справ, посольство України в Німеччині. Відповіді поки не отримали.

— Нам допомагає Міжнародна організація міграції, — каже Василь Вовчанський. — Їх юрист, німець, безкоштовно допоміг написати та відіслати апеляції до суду німецького міста Пірна. Вимагаємо повернути гроші, стягнені як штраф, і відмінити депортацію.

Христина ШЕВЧУК-СТАРЕЦЬКА gazeta.ua

© 2011-2015, Сайт болельщиков футбольного клуба « ПСЖ »
При использовании материалов сайта, обязательна гиперссылка на fc-psg.ru

rss